Ужгород вже традиційно в Україні і за її межами вважають містом сакур, пише політик Михайло Чурило.

Щороку десятки тисяч туристів з’їжджаються з усіх усюд, щоби помилуватися її ніжними рожевими квітами, сфотографуватися на її заквітчаному фоні, потримати в руках цвіт сакури на удачу. Сакура – це дерево, що символізує красу та швидкоплинність людського життя, адже квітне якийсь тиждень другий у році, а увесь інший час – сіре та неприкметне. Люди ж настільки заворожені її красою, що ладні чекати ще цілу вічність, щоби знову кілька днів милуватися цим чарівним цвітом.

Минуло 50 днів як Україна ввійшла у карантин. Можна довго говорити про переваги і недоліки, про його доцільність, готовність суспільства, про життя під час карантину. Та найбільше хвилює зараз те, як Україна виходитиме з цієї фази. Бо як мені бачиться, конкретного чіткого плану виходу й досі немає, маю на увазі саме економічну складову, оскільки вона є ключовою.

Цьогорічне цвітіння сакур в Ужгороді теж минуло без сторонніх очей. Місто, яке у звичайний час слугує міжнародним туристичним хабом, ввійшовши у карантинний режим, фактично закрило свої туристичні ворота. Для Ужгорода, в один із пікових туристичних періодів, це стало нищівним ударом по економіці. Це торкнулося фактично усієї сфери обслуговування, готельно-ресторанного сегменту, транспортних перевезень, торгівлі і т.д.

Я не заперечую того, що це був потрібний крок, як і не заперечую, що така ж ситуація загалом у більшості українських міст з подібною інфраструктурою та статусом, але будучи людиною публічною, депутатом Ужгородської міської ради, я, у першу чергу, маю своє рідне місто, яке є крайньою західною точкою на перетині кордонів трьох європейських країн, за точку відліку.

Це питання надзвичайно актуальне і масштабне, воно турбує уми і гаманці багатьох українців. Під ударом опинився малий та середній бізнес, а, отже, фундаментальний стовп економіки України. Знаю чимало підприємців Ужгорода і регіону загалом, для яких карантин став випробуванням на виживання За цей період важко не помітити в місті збільшення кількості оголошень про здачу в оренду приміщень, де ще висить чинна учора вивіска магазину чи піцерії, також мало не щодня почав отримувати звернення від своїх виборців про сприяння у пошуку роботи. Не хочеться цитувати тут невтішні прогнози авторитетних економістів чи аналізувати пропоновані урядом 500 тисяч робочих місць після карантину – хочеться зрозуміти, що у влади є дієвий алгоритм виходу української економіки з цієї кризи. Тому звертаюся і закликаю усіх, хто має чинні повноваження повпливати на ситуацію. Будь ласка, створіть рівні умови для великого, який продовжує працювати (хоч і в обмеженому режимі) та малого і середнього бізнесу, який фактично паралізований. Вважаю, що малому та середньому бізнесу потрібні не податкові канікули, а фактичне звільнення від оподаткування на цей період. «Інвестиційна няня» має нарешті запрацювати, а не бути мертвонародженим дитям українського політикуму. Люди, що втратили роботу взагалі чи пішли у вимушені відпустки врешті мають отримати адекватну допомогу від держави, їхній запас міцності вже на межі, знаю це з перших уст, через спілкування з пересічними людьми.

У соціумі все частіше починає зустрічатися словосполучення «голодний бунт». Не погоджуся з тими, хто стверджуватиме, що це вигадки. Ситуація вкрай серйозна, адже інерція карантину триватиме ще довго після 11 травня – чинної сьогодні дати його закінчення.

Влада на місцях і у столиці має вжити усіх заходів, щоби не допустити втілення подібних апокаліптичних сценаріїв, а, тим, паче, поставити своїх громадян на межі виживання.

Зазначу, що за рік моє рідне Закарпаття відвідує 2 млн. туристів, а Ужгород ввійшов у топ-5 міст України з туристичного збору за 2019 р. Я хочу і докладу максимум зусиль, щоби ці показники примножувалися з кожним роком, а імідж Ужгорода, як української столиці сакур, лише процвітав.

Квітка сакури має п’ять пелюсток: вони символізують удачу, благоденство, довголіття, радість і мир. Натхненно бажаю, щоби в Україні завжди квітла сакура з її п’ятилисником, а перераховані символи супроводжували кожного з нас по життю. Сьогодні це звучить надзвичайно повнокровно та актуально.

Фото: Ольга Жогіна

поділитись в соцмережах