Майже в кожному селі Міжгірщини можна спробувати воду специфічного смаку

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

В один час в урочищі Петровець, що на зеленій околиці Вучкового, байдуже загубили унікальне чудо природи — гейзер. Мертвим був до тих пір, допоки не доклали рук, щоб відновити його періодичний пульс.

Навіть в цей час примудрували до природного фонтану ще довгу бочечку, щоб струмінь срібного водограю сягав більшої висоти. Приємним фактом також стає, що турботу до “живої” води проявляють охоронці зелених скарбниць. Приміром, не так давно нацпарк “Синевир” благоустроїв джерело в ур. Пареноватий, що на спуску з Синевирського перевалу. До нього тягнуться як місцеві-верховинці, так і автомандрівники з усіх-усюд, маршрут яких пролягає до святині Карпат – Синевирського озера або музейну Колочаву.

Керівництво ДП “Міжгірське лісове господарство” раз за разом дає команду своїм підопічним лісівникам, аби належну увагу приділяли водоймам. Приміром, у Келечині відоме мінджерело, як і славнозвісний водоспад Шипіт у Пилипці, їхнім зусиллям облаштовано рекреаційними пунктами – встановлено бесідки, столи, лавиці для відпочинку. Як і в багатьох інших місцевостях.

Що не село на Міжгірщині, то може похвалитися водою специфічного смаку. Лиш одних мінеральних джерел налічується під шістдесят, якщо далеко не більше, бо їх досконало не досліджено науковцями у краї природної краси і багатства.

На знімку: вучківський гейзер – одне з чудес верховинського краю.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

поділитись в соцмережах